| Chapter 1 |
1 |
¶ Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас! -
|
2 |
¶ Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, -
|
3 |
знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. -
|
4 |
А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. -
|
5 |
А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана. -
|
6 |
Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. -
|
7 |
Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. -
|
8 |
Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх. -
|
9 |
А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю, -
|
10 |
а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний, -
|
11 |
бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! -
|
12 |
Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. -
|
13 |
¶ Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. -
|
14 |
Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. -
|
15 |
Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. -
|
16 |
Не обманюйтесь, брати мої любі! -
|
17 |
Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. -
|
18 |
Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його. -
|
19 |
¶ Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. -
|
20 |
Бо гнів людський не чинить правди Божої. -
|
21 |
Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. -
|
22 |
Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. -
|
23 |
Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, -
|
24 |
бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. -
|
25 |
А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм! -
|
26 |
Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того! -
|
27 |
Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. -
|