Chapter 15

  ¶ Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,  

-

  Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.  

-

  Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,  

-

  і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,  

-

  і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.  

-

  А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.  

-

  Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.  

-

  А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.  

-

  Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.  

-

  Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.  

-

  Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.  

-

  ¶ Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?  

-

  Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!  

-

  оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!  

-

  Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.  

-

  Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!  

-

  Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,  

-

  тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!  

-

  Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!  

-

  ¶ Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.  

-

  Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.  

-

  Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,  

-

  кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.  

-

  А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.  

-

  Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!  

-

  Як ворог останній смерть знищиться,  

-

  бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.  

-

  А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.  

-

  Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?  

-

  Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?  

-

  Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.  

-

  Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...  

-

  Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!  

-

  Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!  

-

  ¶ Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?  

-

  Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.  

-

  І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,  

-

  і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.  

-

  Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.  

-

  Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.  

-

  Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!  

-

  Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,  

-

  сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,  

-

  сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.  

-

  Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.  

-

  Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.  

-

  Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.  

-

  Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.  

-

  І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.  

-

  І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.  

-

  ¶ Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,  

-

  раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...  

-

  Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.  

-

  А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!  

-

  Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?  

-

  Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.  

-

  А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.  

-

  ¶ Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!  

-