| Chapter 6 |
1 |
¶ Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя! -
|
2 |
І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену. -
|
3 |
Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме. -
|
4 |
Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні! -
|
5 |
Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її! -
|
6 |
Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства: -
|
7 |
як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана... -
|
8 |
Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм! -
|
9 |
¶ Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона! -
|
10 |
До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його! -
|
11 |
І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа, -
|
12 |
і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь. -
|
13 |
Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду... -
|
14 |
І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема! -
|
15 |
Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь. -
|
16 |
Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо! -
|
17 |
І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись! -
|
18 |
¶ Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними. -
|
19 |
Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили! -
|
20 |
Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні! -
|
21 |
Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть! -
|
22 |
Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі. -
|
23 |
Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону! -
|
24 |
Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі... -
|
25 |
Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо! -
|
26 |
Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас! -
|
27 |
Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу. -
|
28 |
Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!... -
|
29 |
Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено... -
|
30 |
Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув. -
|