Chapter 104

  ¶ Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!  

-

  Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.  

-

  Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!  

-

  Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.  

-

  Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,  

-

  безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,  

-

  від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,  

-

  виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.  

-

  Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.  

-

  ¶ Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,  

-

  напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.  

-

  Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.  

-

  Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.  

-

  Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,  

-

  і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.  

-

  Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,  

-

  що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.  

-

  Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.  

-

  ¶ і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.  

-

  Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,  

-

  ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.  

-

  Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.  

-

  Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.  

-

  Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!  

-

  Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!  

-

  Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.  

-

  Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.  

-

  Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.  

-

  Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.  

-

  Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.  

-

  ¶ Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!  

-

  Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!  

-

  Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!  

-

  Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!  

-

  Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!  

-