Chapter 37

  ¶ Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.  

-

  Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,  

-

  його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.  

-

  За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.  

-

  Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.  

-

  ¶ До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!  

-

  Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.  

-

  І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.  

-

  Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.  

-

  Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.  

-

  Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,  

-

  і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,  

-

  він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.  

-

  ¶ Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!  

-

  Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?  

-

  Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,  

-

  ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?  

-

  Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?  

-

  Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.  

-

  Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?  

-

  ¶ І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.  

-

  Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.  

-

  Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.  

-

  Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.  

-