| Chapter 27 |
1 |
¶ І Йов далі вів мову свою та й казав: -
|
2 |
Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній, -
|
3 |
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх, -
|
4 |
неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани! -
|
5 |
Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе, -
|
6 |
за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх, -
|
7 |
¶ нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник! -
|
8 |
Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його? -
|
9 |
Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя? -
|
10 |
Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу? -
|
11 |
¶ Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю, -
|
12 |
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете? -
|
13 |
Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього: -
|
14 |
Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом! -
|
15 |
Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть... -
|
16 |
Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини, -
|
17 |
то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить... -
|
18 |
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня, -
|
19 |
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його... -
|
20 |
Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його, -
|
21 |
східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця... -
|
22 |
Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати! -
|
23 |
Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця... -
|