| Chapter 5 |
1 |
¶ Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися? -
|
2 |
Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному! -
|
3 |
Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла... -
|
4 |
Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі! -
|
5 |
Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його! -
|
6 |
¶ Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі, -
|
7 |
бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти... -
|
8 |
А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу, -
|
9 |
Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа, -
|
10 |
бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду, -
|
11 |
щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених. -
|
12 |
Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки, -
|
13 |
Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає, -
|
14 |
вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!... -
|
15 |
І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря, -
|
16 |
і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда! -
|
17 |
¶ Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари: -
|
18 |
Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його! -
|
19 |
В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло: -
|
20 |
Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча. -
|
21 |
Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона. -
|
22 |
З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся. -
|
23 |
Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою. -
|
24 |
І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку. -
|
25 |
І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі! -
|
26 |
І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого! -
|
27 |
Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все! -
|