| Chapter 1 |
1 |
¶ І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні. -
|
2 |
І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився. -
|
3 |
І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору. -
|
4 |
І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли. -
|
5 |
А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан? -
|
6 |
І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його. -
|
7 |
І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! -
|
8 |
І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин. -
|
9 |
І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!... -
|
10 |
І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого. -
|
11 |
¶ І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним. -
|
12 |
І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча. -
|
13 |
І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина. -
|
14 |
І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця? -
|
15 |
І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер. -
|
16 |
І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця. -
|
17 |
¶ І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею, -
|
18 |
та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного: -
|
19 |
О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі! -
|
20 |
Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних! -
|
21 |
Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний! -
|
22 |
Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо! -
|
23 |
Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів! -
|
24 |
Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу! -
|
25 |
Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий! -
|
26 |
Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого! -
|
27 |
Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!... -
|